Платіжний термінал – це автоматичний програмний апарат, який забезпечує отримання оплати готівковими або безготівковими грошовими коштами за товари та/або послуги на користь продавців/постачальників.
По суті термінал прийому платежів або в народі – автомат – одночасно замінює роботу продавця, касира, консультанта та оператора. Незалежно від функціонального призначення, у всіх терміналів один і той самий алгоритм роботи.
Термінал оплати може бути вуличним та внутрішнім для приміщень. До того ж, залежно від особливостей конструкції вони бувають різних видів: підлогові, вбудовані, настінні, настільні.
Пристрій терміналу
Пристрій будь-якого терміналу складається з наступних запчастин:
- металевий або метало-пластиковий корпус товщиною не менше 1,5 мм, завдяки чому платіжний термінал здатен витримати будь-які зовнішні фактори впливу;
- комп’ютер зі спеціалізованим програмним забезпеченням;
- сенсорний екран або клавіатура, покриті захистом, який захищає пристрій від механічних факторів впливу;
- для оплати готівкою – купюроприймач;
- для оплати карткою – пристрій для пластикових карток;
- стеккер – спеціальний знімний бокс для зберігання купюр;
- фіскальний реєстратор – спеціальний контрольно-касовий апарат;
- спеціальний принтер, який друкує чеки;
- джерело живлення;
- модем;
- сторожевий таймер, за допомогою якого можна контролювати роботу ПЗ, комп’ютера та модема.
В ці запчастини можуть вбудовуватися і додаткові пристрої: ще один дисплей, сканер штрих-кода, клавіатура. Для надійності стеккер та купюприймач, як правило, стараються ізолювати від інших складових.
Комп’ютер в терміналі оплати працює на одній платі, у якої 2 основної функції:
- виведення відомостей на екран;
- передача інформації на сервер платіжної системи або банка.
Не менш важливу роль в роботі платіжного терміналу відіграє купюро приймач, завдання якого – не просто прийняти гроші, а й перевірити їх номінал та справжність.
Принцип роботи платіжного терміналу
Принцип роботи платіжного терміналу полягає в тому, що користувач на сенсорному дисплеї вибирає послугу, яка його цікавить та згідно інструкції, яка виводиться на екран, оплачує її, вводячи реквізити та вкладаючи певну суму в купюроприймач або вводить/прикладає картку, з якої вона списується.
Інформація про платіж через модем передається на сервер банку чи платіжної системи, де оброблюється операція. Після зарахування грошей на рахунок постачальника/продавця, користувачу роздруковується чек.
Законодавство України, яке регулює роботу платіжних терміналів
Для того, щоб встановити платіжний термінал, потрібно вивчити законодавство України, яке регулює юридичний аспект цього питання.
В першу чергу, потрібно з’ясувати, хто згідно закону, має право здійснювати приймання готівкових грошових засобів з подальшим переказом через термінали приймання платежів. Перелік таких суб’єктів визначений Постановою НБУ № 42 «Про регулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу». Серед них:
- банки;
- юридичні особи, які уклали агентський договір з банком (комерційні агенти);
- платіжні організації, які працюють згідно правил платіжної системи НБУ – фінансові небанківські установи, які мають ліцензію на переказ грошових засобів.
Для того, щоб встановити платіжний термінал, потрібно укласти з банком договір еквайрингу. Цей документ дає право на інформаційне та технологічне обслуговування проведення платежів за допомогою пластикових карток. Нюанси цього договору регулює Закон України «Про платіжні системи та перерахування коштів в Україні».
Деяких суб’єктів господарювання закон зобов’язує встановлювати платіжний термінал. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» до цих суб’єктів господарювання та малого підприємництва належать:
- ті, хто здійснює свою діяльність у сфері громадського харчування, продажу товарів та послуг;
- ті, хто проводить розрахункові операції, використовуючи РРО;
- ті, хто здійснює свою діяльність в населених пунктах, в яких чисельність населення перевищує 25 тис. жителів.
Цією ж Постановою передбачено, що без платіжних терміналів можуть працювати:
- ті заклади, які здійснюють свою діяльність в закритому форматі для певної категорії населення: студентів, викладачів навчальних закладів, співробітників промислових підприємств, членів військових формувань;
- ті заклади, торговельна площа яких не перевищує 20 м2 (за винятком АЗС);
- ті заклади, які здійснюють свою діяльність в населених пунктах, в яких чисельність населення не перевищує 25 тис.
Автоматизація платежів за допомогою терміналу оплати – вигідне і розумне рішення, яке економить часові та трудові ресурси, а також безконтактний продаж, що в умовах наших днів особливо цінно.
